12 травня вельми помпезно відбувся Форум Об’єднаної Опозиції. Урочисто, поклавши руку на серце, присутні озвучили гімн України. Правда, більшість лідерів, запрошених на сцену, тільки плямкали губами, позаяк тексту гімну вони, як виявилось, не знають. Мені дуже цікаво, а з текстом Конституції України в них так само? Тобто, не читали?… Проголосили програму дій, яку обіцяли «спустити на низи» для ознайомлення і обговорення. Чекаєм…

Проте на деяких основних пунктах вже зараз можна зупинитись. Обговорити, так би мовити. Ну що ж, почнемо?

«Справедлива зарплата! Мінімальна зарплата буде збільшена до 2 400 гривень – розміру реального прожиткового мінімуму на сьогодні. Затвердимо новий прожитковий мінімум, який гарантуватиме повноцінне життя громадянина , - не лише можливість виживання, а й задоволення соціально-культурних потреб, на рівні 2 400 гривень (300 доларів США).» Замість зауваження до цього пункту приведу слова своєї куми, яка давно живе в США і позавчора гостювала в нас. Так вона сказала, що ціни на продукти і товари широкого вжитку у нас, в Україні, помітно вищі, ніж у них, в США. І ще вона сказала, що у них людина, котра заробляє 2 000 доларів США в місяць, вважається такою, що знаходиться за межею бідності і таким людям держава допомагає матеріально. Ну що тут вже скажеш: тупі американці, допомагати їм, бачите, треба, а ми за 300 доларів США без всякої там допомоги не тільки виживаємо, а ще й «задовольняємо соціально-культурні потреби.» Знай наших!

«Достойна пенсія! ….усім працюючим розмір пенсії буде підвищено в середньому на 334 гривні…» Буде підвищено, а може й не буде, а тарифи і ціни невпинно підвищуються і підвищуватися будуть… І що таке аж 334 гривні на фоні нинішньої інфляції? Нуль…  Отож бо і воно.

«Доступні ціни і тарифи! Ми законодавчо заборонимо підвищувати ціни і тарифи на житлово-комунальні послуги… Ми ухвалимо системний закон про повернення коштів вкладникам Ощадбанку колишнього СРСР…» Для цього потрібно буде мати більшість в парламенті…

«Ресурси для майбутнього! Проведемо ретельну інвентаризацію і визначимо порядок повернення в державну власність раніше приватизованих за сумнівних обставин нафтових і газових свердловин, інших покладів та родовищ корисних копалин, ділянок морського шельфу.» Я «ЗА»! Але зробіть це, хлопці і дівчата з опозиції. Зробіть! Just do it!

Інші пункти проголошеної програми теж звучать вельми привабливо: «Чесна влада!», «Відповідальна влада!», «Влада, яка захищає!», «Гідне життя українського села!», «Рівні можливості здобуття сучасної освіти!», «Доступна якісна медицина!», «Європейська Україна!» і решта пунктів... Підтримую!!!

Але повернемося з захмарних висот і торкнемося п’ятками землі нашої грішної, землиці нашої рідної, багатостраждальної. На реальне виконання цієї пречудової програми потрібно лишень три речі:
1. По результатам виборів отримати більшість в парламенті, 300 плюс один голос, яка буде діяти рішуче і злагоджено. Ну хоча би 226 голосів. Не менше…
2. Мати реальні бюджетні кошти (не позички з МВФ!), тобто, потрібно кардинально змінити траєкторію фінансових потоків в країні – не через офшори і в бездонні кишені «типа олігархам», повз бюджет, а безпосередньо в бюджет з подальшим справедливим і прозорим розподілом на потреби держави. Коротше – прийдеться опозиціонерам виконати свою ще одну програмну обіцянку - «розкрутити типа олігархів» однак. Прийдеться…
3. Суттєво скорегувати свої програмні пункти стосовно зарплат, пенсій, стипендій тощо. Ми європейська держава і соціальні стандарти у нас повинні бути європейськими. Інакше втрачається сенс всіх цих потуг, тобто, якщо, грубо кажучи, матеріальний стан пересічного українця суттєво не почне (зрозуміло – не все зразу!) змінюватися в сторону справжнього покращання, то… В нашому селі в таких випадках кажуть: «No comment»...

Це так нам, «маленьким українцям», дуже би вже хотілось. Щоб все законно, через вибори, без великих потрясінь і, не дай Боже, пролитої крові. Але, давайте, послухаємо, що кажуть наші опоненти.

Ось, до прикладу, що зпрогнозував в інтерв’ю 5-му каналі наш спікер В.Литвин: «Я думаю, що у Верховній Раді буде найбільшою фракція Партії регіонов». І ще додав: «Виходячи з нинішніх реалій, буде представлена і фракція Партії комуністів». Стосовно своєї Народної партії він сказав: «Впевнений, що фракція буде в ВРУ, але будуть зроблені акценти і ставка на мажоритарні вибори». Ось воно як. Хто би як не відносився до пана Литвина, але ніхто його не зможе звинуватити в тому, що він мрійник і всі його судження далекі від реальності. Треба віддати належне – Володимир Литвин досвідчений і дуже прагматичний політик. До його слів варто було б прислухатись. Варто…

І ще дуже дивує благодушний такий, спокійний настрій Партії регіонів, як у бойових слонів під час купання, котрі впевнені в своїй беззаперечній і остаточній перемозі на виборах до ВРУ. Хоча, а що тут дивного? Ось складові їх успіху (на їх думку):
1. Вони впевнені, що опозиція так і не спроможеться об’єднатися і їх результати на майбутніх виборах будуть вельми скромними. Це, якщо м’яко сказати…
2. Реєстру виборців у нас до сих пір немає (а скільки років про це мовилось-балакалось!). Це так би мовити на вході. А на виході теж широко відкриті двері для фальшування результатів виборів членами виборчих комісій усіх рівнів (див. «Закон про вибори»). Отож бо і воно.
3. Та й фінанси потрібні на ці вибори. Про це відкрито говорять і чиновники. "Мінімальний бюджет кампанії в мажоритарному окрузі - 700 тис дол", - стверджує глава фракції Партії регіонів у Верховній Раді Олександр Єфремов. Його колеги по парламенту називають суми в діапазоні 1-1,6 млн дол. Догадайтесь з трьох разів якій політичній силі це «по плечу». Про масові акції підкупу виборців, котрі розпочали «регіони» я скромно промовчу. Проте мовчи не мовчи, а багато людей, особливо пенсіонерів, на це «ведуться». А пенсіонерів тих в Україні не багато і не мало, а 14 млн!

Так що, і на цей раз в нас знову нічого не зміниться?! Невже ми знову, в котрий раз!, наступимо на ті самі, до болі знайомі, граблі???!!!

Адже до чого ми вже докотились, дальше котитись просто нікуди! Ми стали світовими лідером, як мафіозна держава, пише французьке видання Slate.fr.
«Україна, Болгарія, Гвінея-Бісау, Чорногорія, Бірма, Північна Корея, Афганістан і Венесуела - це саме ті країни, де національні інтереси тісно переплелися з інтересами організованої злочинності.
Там держава аж ніяк не є жертвою рекету і тиску злочинності на чиновників: навпаки, вона сама бере під контроль злочинні кола. Причому не для того, щоб усунути їх, а щоб поставити їх на службу економічним інтересам правителів, їхнього оточення і партнерів". Подібне злиття урядів і злочинних кіл стосується не тільки держав, що переживають непрості часи, наприклад Афганістан або Гвінея-Бісау, яка розвалюється», - вважає автор публікації.

Що, ми так і далі будемо жити «по понятіям» і під пильним наглядом «смотрящіх», світячі на весь світ голим задом, залякані і принижені? Не протягнемо ми так ще довго. Не протягнемо…

І нехай мене вибачить вельмишановне товариство, але підлий такий хробачок в глибині душі моєї грішної так і шепче, так і шепче: «А що, як ми оберемо Яценюка, Турчинова, Кличко, Кириленко та інших опозиціонерів до Верховної Ради і зразу з’являться нові «Універсали», як за Ющенка 7 років тому, потім потихеньку почнуться тілорухи «тушок», «піаністи», як мавпи, поскачуть по пультам голосування, залишаться казкові (ніде в жодній країні світу таких немає!) пільги депутатам, міністрам, суддям та прокурорам, продовжать будувати безкоштовно шикарні квартири депутатам, Межигір’я буде і далі розбудовуватись, мажори продовжать давити нас на «зебрах», менти товкти у відділках і т.д і т.п., а народ… А що народ? Перетопчеться і на цей раз! Як завжди…»

Певні підстави для подібних сумнівів є, адже прагнуть бути обраними до ВРУ в котрий вже раз ті самі персоналії, котрі за виразом Олега Ляшко: «Мало не з дитинства в депутатах і міністрах». Іншими словами – були вони вже при владі і не раз, а деякі при тій владі залишаються і дотепер. Може, дуже розумно би було з нашого боку, якби ми на виборах все-таки надавали б перевагу новим обличчям, так би мовити, «свіжій крові». Може… Не знаю…

Підведемо риску.
Міркую собі так: на вибори йти треба обов’язково, проголосувати за опозицію, за узгоджені опозиційними партіями кандидатури,  проти Партії регіонів та її сателітів, захистити свій вибір, тобто протистояти фальсифікаціям (а вони будуть 100%!) і бути готовим до Майдану-2, ймовірність якого зростає з кожним днем. На превеликий жаль…

Джерело:http://durdom.in.ua/ru/main/article/article_id/14383.phtml