Сьогодні Україна опинилась перед серйозною загрозою зовнішнього вторгнення та зради від сусідньої країни. І наші воїни, як колись, постали на захист Батьківщини та проявляють свій патріотизм.
1-шу окрему танкову бригаду гордо називають «головною ударною силою» Сухопутних військ України. Історія цього танкового підрозділу починається ще з «гарячих сорокових», коли прості танкісти, проявляючи героїзм, пройшли славетний бойовий шлях від Ленінграда до Бранденбурга, за що  частині у 1945 році було присвоєно почесне найменування «Гвардійська». Понад триста її бійців було нагороджено бойовими орденами і медалями. Серед них - почесний солдат з'єднання Герой Радянського Союзу старший лейтенант Юрій Сагайдачний.
Ось і сьогодні, перед воїнами підрозділу знову постала необхідність захистити свої сім'ї, свій народ та свою землю від ворога. Але, відверто кажучи, не всі виявились готовими до відмови від звичних домашніх побутових умов, деяких обмежень, які кожного дня переносять військовослужбовці, та певної самопожертви заради миру на Батьківщині.
Дорослі чоловіки, які ще вчора повчали своїх власних дітей, зненацька самі перетворились у примхливих дітлахів, яким все не до вподоби. Вони зовсім не звикли до жорсткої дисципліни, не звикли підкорятись наказам командирів, до незручної постелі та звичайної невибагливої їжі. Найлегшим виявилося скаржитись на «важку долю та некомпетентність командирів», запиваючи своє невдоволення горілкою, ніж намагатися якнайшвидше перетворитись в один потужний військовий організм, який спроможний дати відсіч будь-якому ворогу.
А найболісніше те, що деякі відмовлялися виконувати свій обов’язок, обов’язок справжнього чоловіка, стати пліч-о-пліч з іншими військовими на захист України. Стати поруч з такими ж військовозобов’язаними, які також не мали необхідного захисту або форми новітнього зразка, але мають непереборне бажання встановити мир на нашій землі. Вони не шкодують ані свого часу, ані свого життя.
1 танкову бригаду ще називають «Гончарівські вовки». І недарма! Незважаючи на всі негаразди та недоліки, які безумовно є, воїни бригади не осоромлять славетне минуле свого підрозділу та гідно подолають всі перешкоди, які стануть на їхньому шляху. Зараз немає часу на сентименти! Народ України потребує надійного захисту та мирного неба. І багато залежить від кожного окремо, а ще більше – від колективу, який повинен бути згуртованим, міцним та єдиним цілим!
Честь та слава «Гончарівським вовкам»!